Каляки підземної потвори

І чим туризм в польських Карпатах відрізняється від туризму в українських.



( Читати )

Рік тому лазили в один підвал старого заводу, але фотки знялися в jpg, тому руки опускалися обробляти.

Спочатку нескромно покажу себе. А то давно не писав, раптом хтось скучив :)



( Дивитись далі )

Давно хотів так відпочити на Новий Рік: Карпати, хата, сніг і прогулянки по околицях.
Але наступного року доведеться придумати щось більш активне :)


( Ще Карпат... )

Похід був в серпні, але писати і фотками хвастатися не дуже хотілося.



Взагалі похід був трохи фейловим: планувалася Чорногора, але погода була не дуже, тому пішли на Явірник. Звідти не змогли знайти дорогу на Верхню Зеленицю - як виявилось, треба йти навпростець :). Але я забув GPS і боявся спуститися не туди. Ще один GPS був у Графа, але з не дуже детальними генштабівськими картами, до того ж акуми виявилися розрядженими. Врешті замість Верхньої Зелениці та Синяка впали з Явірника в бік Яремчі, уже вночі. Яремча зверху вночі виглядає шикарно, але я не захотів витрачати час на фотографування, тому смачної фоточки з зорями не буде :(.
Потім потусили в мій день народження на полонині і зварили борщ, це було дуже позитивно. А на наступний день пішли під дощем на Пересліп, щоб зайти вздовж Зубринки на Столи. Тут фішка в тому, що маршрут проходить через заповідник, і дороги ніяк не промарковані. Але колись ми з Богачем і Гудею нормально там вийшли на хребет - місцевий дядько пояснив дорогу. Цього разу пам’ять мене підвела, і ми трохи поблукали: спочатку дорога наче є, потім бере і губиться, або розходиться на безліч вузьких стежечок. Спустилися, знайшли ще одну дорогу, в кінці якої була така ж картина :). Врешті-решт зайшли таки на хребет і спустилися звідти на Столи, після чого фейли нарешті скінчилися. Наступного дня піднялися на полонину Довгу і впали з неї в Буковель.



( ще три фотки )

Якщо хтось ще не знає, в Києві та кількох інших містах багато які маршрути громадського транспорту обладнані GPS. Дані можна спостерігати в реальному часі через сервіс EasyWay: http://www.eway.in.ua/ua/cities/kyiv
Є прога для андроїда, тому можна отримувати потрібну інфу коли завгодно.
Найкорисніша фіча - можна вибрати свою зупинку і дізнатися, за скільки хвилин потрібний тролейбус (автобус, трамвай) приїде. Завдяки цьому я вже кілька місяців їжджу вздовж проспекту Перемоги лише тролейбусом, бо як виявилося, чекати доводиться не більше 8 хвилин :).
Юзати маршрутки-дублери тепер абсолютно немає сенсу. Вони мають відмерти, і даний сервіс дає їм першого копняка під зад.

Позавчора у мене в ліфті з’явилася дошка з рекламою. Я офігів з цього покращення, бо імовірність, що ця реклама дасть мені знижку на квартплату чи якийсь інший бонус, прямує до нуля. Натомість на своєму сайті власники дошки хваляться, що піплу в ліфті нікуди діватися, у нього обмежена свобода дій, тому він змушений читати рекламу. Бугага, вони нічого не знають про свободу дій :). Дошку було ліквідовано. Підозрюю, що скоро з’явиться нова, але скоріше їх задовбає вішати, ніж мене - знімати :D.

P.S. Кому-небудь потрібне оргскло товщиною 1мм?

Боянний кадр, мабуть :)

В ту гору, що стирчить, вбудований замок святого Іларіона з минулого посту.

( Read more... )

З такою зимою гріх залишатися святкувати вдома. А в цих краях погода - як у нас в квітні, багато що цвіте, на плодових деревах висять зрілі цитруси, можна знайти перезрілі гранати, інжир, фініки, ще якісь фрукти, про які я не знаю, типу плодів опунції :). Пальми різних видів ростуть де попало і добре прикрашають пейзажі, як і агави (гігантське колюче алое). Сонце тепле, море теж нічого так, одним словом - збс. В плані природи місце дуже позитивне.

І все це між численних руїн цивілізацій, які по черзі тут панували. Власне, на руїни я і їхав дивитися :). Історія у острова багата на зміни: він дофіга раз переходив з рук в руки, і всі власники, які були тут хоч якийсь час, залишили щось на пам’ять про себе. Починаючи з давніх греків за 1000 років до н.е. і закінчуючи британцями в кінці XIX - першій половині XX ст. Коли останні подарували нарешті в 1960 році Кіпру незалежність, між місцевими греками і турками почався срач, в результаті чого маємо невизнану республіку під контролем Туреччини. Зате нам туди не треба віз :)

( Більше фоток, менше слів )

Якщо сучасні соцмережі працюватимуть за такими ж принципами, як і зараз, та існуватимуть тривалий час, то менше ніж через сотню років кількість акаунтів мертвих людей перевищить кількість акаунтів живих. Можливо, архітектори соцмереж до того придумають, як з’ясовувати, що автор помер, і відключатимуть акаунт, або поставлять умову типу "не заходиш 10 років = мертвий". А може і заб’ють. До речі, цікаво, скільки місця займатимуть на той час їхні бази даних, і як швидко там вводитимуться які-небудь оновлення, бо у Пейсбука з останнім проблеми уже зараз :). А взагалі я не вірю, що ці сайти стільки проживуть. Скоріш за все, з’явиться нове покоління сервісів, куди всі переповзуть, а може і не одне.

P.S. Як виявилося, на ці думки мене надихнула стаття від автора картинки, яку я колись давно прочитав і забув: http://what-if.xkcd.com/69/

Дійшли руки до фоток :). Правда, малувато їх виявилося.


( 27 фоток )